Втрачені захисники. Ілля Кущенко

Понад 100 мешканців Макарівської громади, за час повномасштабного наступу рашистів, загинули в лавах Збройних Сил України, захищаючи територіальну цілісність України в боях з російськими окупантами. Сьогодні згадаємо про одного з Героїв – Іллю Кущенка, якого додому чекали понад рік.

Про життя і смерть захисника інформаційному агентству “MKV” розповіла сестра полеглого – Катерина.

Ілля Кущенко народився 10 травня 2002 року в селі Ферма Королівської сільської ради на Макарівщині (нині Макарівська громада на Київщині).

Батько, Андрій Олександрович Кущенко, працював трактористом та різноробочим на сільській фермі.
Мати, Галина Василівна Кущенко, працювала різноробочою на фермі та в селі Королівка. Андрій та Галина Кущенки виховували трьох дітей: Катерину 1999 р.н., Іллю 2002 р.н. та Маргариту 2014 р.н. Нині батьки мешкають в селі Ферма.
Ілля Кущенко пішов у 2008 році до 1-го класу Королівської середньої школи. Після закінчення 11-го класу, у 2019 році, вступив до Бородянського технічного ліцею та освоював професію водій-механік. Одночасно підробляв різноробочим в селі Наливайківка на господарстві «Сок-Джерельце». Після отримання водійського посвідчення працював водієм.

Прийняв дуже важливе рішення в своєму житті

Після закінчення ліцею Ілля прийняв дуже важливе рішення в своєму житті – захищати свою Батьківщину. Він пішов до районного військкомату щоб вступити на військову службу до лав Збройних Сил України за контрактом. 1 вересня 2020 р., був прийнятий на військову службу у військову частину А0281 на посаду старшого водія. Згодом був направлений на проходження військової підготовки в частину А2900.

Після проходження військової підготовки був прийнятий в 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду в 1-й десантно-штурмовий батальйон 2-ї десантно-штурмової роти 1-о десантно-штурмового взводу на посаду старшого водія.

Брав участь у Військовому параді з нагоди 30-ї річниці Незалежності України

24 серпня 2021 р. Ілля брав участь у Військовому параді з нагоди 30-ї річниці Незалежності України на Майдані Незалежності в Києві. Пізніше отримав звання «старший солдат». Мужньо виконував військовий обов’язок. Мав плани на майбутнє, яким не судилося збутися…

Направлений в зону АТО/ООС

26 жовтня 2021 р. був направлений в зону АТО/ООС на виконання службового обов’язку, до пункту тимчасової дислокації в місто Торецьк на Донеччині. В складі сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях.

Перші дні повномасштабної війни

У лютому 2022 р., після повномасштабного вторгнення ерефії, Ілля в складі 95-ї ОДШБ був направлений в н.п. Кам’янка Ізюмського району Харківської області для визволення Харківщини. Це були перші дні повномасштабної війни, перші бої, перша відсіч, стояння до кінця. Зі слів побратимів відомо, що 16 березня 2022 р. поблизу н.п. Кам’янка старший солдат Ілля Кущенко знищив декілька ворожих танків та піхоту, проте, змінивший позицію, ворожий танк прямим попаданням вцілив в БТР Іллі. Цей тяжкий бій, який прийняв Ілля, був для нього останнім боєм з ворогом.

Пошуки Іллі

15 березня 2022 р. Ілля востаннє вийшов на зв’язок з рідними, а 16 березня близьких сповістили, що Ілля зник безвісти поблизу н.п. Кам’янка. Сестра Катерина відразу розпочала пошуки Іллі та хоча б якоїсь інформації про нього.

Всі побратими як один говорили, що Ілля загинув, а тіло не змогли забрати з поля бою, але його сім’я та рідні вірили та сподівалися на чудо. Можливо йому вдалося вибратися та він знаходиться в полоні. Пошуки та повернення старшого солдата Іллі Кущенка були непростими, важкими. І лише через півтора роки в червні 2023 р., сестрі Катерині за допомогою мами загиблого побратима Іллі та пошукової групи «ПЛАЦДАРМ» вдалося забрати тіло загиблого Героя та провести процедуру ДНК. І тоді розпочався процес повернення Героя додому.
І лише 13 вересня 2023 р. Ілля Кущенко повернувся востаннє «на щиті» на батьківщину.

Нагороджений посмертно

7 травня 2022 р. Ілля Андрійович Кущенко Указом Президента посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ст. Нагороду родина отримала лише 16 квітня 2024 р.

24 березня 2024 р. в Королівській школі, де здобував освіту Герой, було відкрито меморіальну дошку.

В рамках циклу розповідей про втрачених захисників України, які так чи інакше пов’язані з Макарівською громадою ми вже розповідали про Віталія Петровського – добровольця, який захищав Макарівщину, Євгена Федосова, який захищав Липівку та похований на Алеї Слави у Харкові, Ігор Ігнатенка, який пройшов шлях від Майдану до ЗСУ і завжди був за Україну, про Друзів і братів з Макарівської громади, які стали на захист Батьківщини, про Віталія Дудая, який вважав, що не має права боятися та Олександра Цибенко, який був поранений, нагороджений і загинув вбиваючи окупантів, а також про Дмитра Шульгу, який хотів воювати зі злом.

Раніше ІА “MKV” писало про наймолодшого полеглого серед бійців 95-ї ОДШБр 25-річного Аркадія Бойко, який захищав Макарів та Україну.

Підписуйтеся на Telegram-канал MKV — джерело актуальних новин Макарівської громади й Київщини!