У ніч на 2 серпня ворог атакував Київщину безпілотниками
2 Серпня, 2023
У Добропарку у Макарівській громаді розпочався сезон гортензій
2 Серпня, 2023
Лютий-березень 2022 року – це період активних бойових дій на Макарівщині. На жаль, більшість імен захисників нашого краю і досі невідомі. Лише поступово відкриваються все нові та нові імена. Так, нещодавно нам стало відомо, що наймолодшим полеглим серед бійців 95-ї ОДШБр був 25-річний Аркадій Бойко з Кіровоградщини.
Рідні та побратими розповіли інформаційному агентству “MKV” більше про життя і загибель десантника.
“Ніколи не плакав, проблемним не був, але іноді втрапляв в історії”, – тітка
Аркадій Бойко народився 28 березня 1996 року в смт Устимівка Кіровоградської області. В цьому населеному пункті пройшла значна частина його дитинства. Тітка Ольга Кравченко згадує про нього як про дитину з посмішкою. Будучи маленьким він ніколи не плакав, – згадує Ольга Василівна. Ріс без батька. Дитиною проблемною не був, але історії іноді траплялися. Одного разу взимку взяв велосипед і вирішив покататися по льоду річки. Як результат ледь не втопився. Аркадія в Устимівці згадують добрим словом.
З 1-го до 9-го класу Аркадій навчався в ліцеї «Сокіл» (м. Кропивницький). Нині у цьому ліцею вшановують пам’ять про Аркадія, як випускника закладу. А педагоги ставлять в приклад Аркадія Бойка вихованцям на уроках.
Через сімейні обставини, 10-11 клас майбутній десантник закінчував в Устимівській середній школі. Вчився середньо. Улюбленим предметом у школі була фізична культура. Нині Аркадія Бойка вшановують в Устимівському краєзнавчому музеї.
У 2013 році після закінчення 11-го класу, вступив до Бобринецького технікуму імені В. Порика (нині – аграрний фаховий коледж). Але навчання у технікумі не закінчив, у 2016 році він був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України. За словами Ольги Василівни, Аркадій жодної секунди не сумнівався, що потрібно йти. Лише не міг вирішити чи йти просто на службу чи відразу підписати контракт, як це зробив знайомий. Остаточний вибір рідні залишили за Аркадієм і він прийняв рішення.
Потрапив у десантну бригаду, де прослужив 4 роки
16 травня 2016 року він підписав контракт і потрапив на службу в 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду в Житомир. Найбільше враження від перших місяців служби залишив стрибок з парашутом. Брат у Аркадія після стрибка запитав: «Як враження?». Аркадій відповів: «Ти ніколи не зрозумієш, поки не спробуєш сам». У лавах ЗСУ Аркадій прослужив до 2020 р.
По закінченню контракту повернувся до цивільного життя. Ще, перебуваючи на службі, в Житомирі познайомився з дівчиною Альоною. Згодом вони одружилися. Аркадій сина Тимофія від першого шлюбу прийняв як свою дитину, а у 2018 році у молодого подружжя народилася донька Ангеліна. Жив Аркадій з сім’єю у Житомирі, але і про рідну Устимівку не забував.
Мобілізований за 2 дні до початку повномасштабного вторгнення
22 лютого 2022 року Аркадію повідомили, що через два дні він буде мобілізований до лав 95-ї бригади. Проводжали хлопця всією ріднею. Як виявилося згодом, це було останнє побачення з рідними.
На зв’язок Аркадій виходив рідко. Фаза активних бойових дій була дуже інтенсивна, а тому було не до розмов. Єдине що зла родина – він знаходиться недалеко від Житомирської області. Але точне місце перебування дізналися лише тоді, коли отримали сповіщення про смерть.
У Макарів Аркадій з побратимом Якутом потрапили 11 березня 2022 року. І відразу на позиції в районі цегельного заводу, яку займала 95-а бригада І саме там в бою 13 березня 2022 року Аркадій Бойко загинув. Ось що згадують про Аркадія та той день побратими Волк та Якут.
Аркадій для свого віку був дуже розумним хлопцем. Хоч і не мав досвіду АТО, але у військовій справі був дуже тямущим. Ще на плацу у Житомирі виявив бажання піти в групу Мушкетера (про нього ІА “MKV” писало у газеті «Макарівській Вісник» №17-18 від 4 травня – ред.).
З першого дня перебування на полігоні він для побратимів став рідним. За віком у групі він був наймолодшим. У нього навіть не було позивного, всі його звали просто «Аркаша». Бійці намагалися оберігати Бойка як рідного сина. За спеціальністю Аркаша був гранатометником і дійсно гарно розбирався у цій техніці. Перебуваючи в Макарові, Мушкетер виявив, що один гранатомет не зводиться, Аркаша, на прохання Волка, його полагодив за сім хвилин.
Був учасников всіх вилазок десантників і загинув у бою
Бойко добровольцем йшов на всі вилазки десантників у Макарові.
12 березня десантники, перебуваючи на промисловій зоні поблизу цегельного заводу, відбили атаку ворожої ДРГ і взяли полоненого. Під час бою один уламок снаряда потрапив до ящика з боєприпасами і застряг в гранаті. Аркадій, не секунди не думаючи, кинувся до гранати і якомога швидше викинув її, щоб ніхто не постраждав зі своїх.
У цей же день Волк, Аркаша і Мушкетер здійснили вилазку за гаражі, зі спробою знищити ворожий танк, але вилазка не вдалася.
А 13 березня, о 8-й ранку, ворог великими силами пішов в атаку на позиції 95-ї бригади. Рашисти проламали залізобетонне огородження, яке було своєрідним прикриттям для десантників. Наступ йшов з двох флангів. Зліва – піхота і танк, справа – танк, беха (бойова машина піхоти – ред.) і піхота. Бій тривав півтори години. Аркаша та Якут зайняли позицію правіше. Аркаша вийшов відпрацювати по БМП, яка проломила залізобетонне огородження. Якут мав відпрацювати по танку. І в цей момент танк і беха одночасно вистрелили по гранатометникам. Постріл танку прийшовся вище за гранатометників, але вибуховою хвилею відкинуло Якута, який пролетів метрів 5-7. А постріл БМП потрапив у те місце де знаходився Аркаша. Коли до Якута повернулася свідомість, він почав викликати Аркашу по рації, але відповіді не було. Якут почав підповзати і шукати Бойка. І тут він побачив, що Аркадій Бойко, привалений залізобетонною плитою, загинув.
Аркадій просив забрати його у разі загибелі, але одразу цього зробити не змогли
У тому бою Волк отримав поранення, у результаті якого втратив ногу. Якут отримав важку контузію. А Мушкетер, розуміючи важке становище десантників, викликав вогонь мінометників. Квадрат бою був настільки щільним, що вогонь довелося фактично викликати на себе. Після того як відпрацювали мінометники, почалася евакуація всіх поранених. Аркашу забрати побратими не змогли.
Ще перед початком бою Аркаша у Якута попросив: “Брате, у випадку загибелі, забери мене”. Лише через три дні, 16 березня, десантники змогли підняти плиту і забрати тіло Аркадія. Але все ж останнє прохання Героя побратимами виконали.
Мамі та тітці про загибель Аркадія повідомила його дружина Альона. Поховали Аркадія Бойка 20 березня 2022 р. на Алеї Героїв в Житомирі.
5 квітня 2022 р. за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Аркадій Бойко посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Нині нагорода знаходиться в експозиції Устимівського краєзнавчого музею.
У Аркадія залишилися рідні, яких він дуже любив: мама Олена, яка мешкає в Києві; бабуся Галина та тітка Ольга, які мешкають в Устимівці; дружина Альона, син Тимофій та донька Ангеліна, які проживають в Житомирі. Всі вони важко переносять втрату Героя Аркадія Бойка.
Вічна пам’ять та шана Герою. Захиснику Макарівщини та України.
Раніше Інформаційне агентство “MKV” розпочало цикл розповідей про медиків Макарівщини, які тримали медичний фронт у дні активних бойових дій у Макарівській громаді на Київщині.
Про те, як працювала Макарівська лікарня у березні 2022 року розповів інформаційному агентству “MKV” Олександр Мельниченко, хірург з десятирічним стажем.
Підписуйтеся на Telegram-канал MKV — джерело актуальних новин Макарівської громади й Київщини!
