Макарівська громада першою в Україні отримала сертифікати передачі відповідальності щодо очищення (розмінування) територій
14 Червня, 2024Визначилися суперники збірної України з волейболу сидячи на Паралімпійських іграх в Парижі
15 Червня, 2024Понад 120 мешканців Макарівської громади, за час повномасштабного наступу рашистів, загинули в лавах Збройних Сил України, захищаючи територіальну цілісність України в боях з російськими окупантами. Сьогодні згадаємо про одного з Героїв – Миколу Поливача, якого рідні «на щиті» і досі чекають додому…
Про життя і смерть захисника інформаційному агенству MKV розповіла сестра полеглого – Галина.
Микола Поливач народився 9 грудня 1975 р. в с. Ніжиловичі (нині Макарівської громади).
Згодом родина переїхала до Липівки, де у 1982 р. Микола пішов до 1-го класу місцевої школи. У 1985 р. родина переїхала до Королівки. І саме тут Микола Петрович пішов до 4-го класу місцевої школи, де отримав атестат про середню освіту.
У цивільному житті багато вчився
У 1992 р. вступив до Немішаєвського фахового коледжу за спеціальністю «ветеринар».
У 1993 р. перейшов на навчання до Національного аграрного університету за спеціальністю «зооінженерія».
З 1998 р. працював у Забуянському колгоспі на посаді зоотехніка. У 1999 р. перейшов до Королівського колгоспу на аналогічну посаду.
Про таких кажуть – Сіль Землі
З 2000-х років працював у Макарівському лісовому господарстві на посаді майстру лісу.
Колеги про Миколу Петровича згадують: «Важко описати двома словами таку людину, про них кажуть – Сіль Землі.
Микола Петрович був Справжнім Чоловіком; Надійним – якщо він щось пообіцяв він все виконає; Справедливим – йому було байдуже хто перед ним, керівник чи підлеглий, він говорив правду в очі.
Микола Петрович завжди хвилювався за звичайних людей, йому завжди боліло за те, що коїться в Україні. Але при цьому він був веселий і завжди міг вдалим жартом розрядити будь-яку ситуацію. Ми завжди будемо пам’ятати і сумувати за тобою Петровичу…»
З грудня 2015 р. до лютого 2016 р. проходив службу у лавах Збройних Сил України. Лейтенант Микола Поливач був командиром 1-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти механізованого батальйону 1-ї окремої танкової бригади.
Брав участь в антитерористичні операції. Зокрема, був учасником бойових дій на Волноваському напрямку на Донеччині.
Після демобілізації повернувся до Королівки.
До лав 30-ї бригади ЗСУ Микола Поливач записався добровільно
25 лютого 2022 р. добровольцем став на захист України. Цей вибір був свідомим. Чесною й мужньою була його фронтова дорога. Старший лейтенант Микола Поливач був командиром 1-го механізованого взводу 5-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.
Одружився за два місяці до загибелі
У червні 2022 р. одружився з дівчиною Світланою.
Микола Поливач зник безвісті 20 вересня 2022 р. під час проведення наступальних штурмових дій поблизу н.п. Миколаївка Друга Бахмутського району Донецької області.
Віддав життя за наш спокій, залишивши в глибокому горі маму Любов Іванівну Панфілович, сестру Галину, брата В’ячеслава, дружину Світлану, племінників Яну, Іру та Дмитра
Скільки було планів, задумів… Мріяв по закінченню війни працювати, творити, кохати. Не судилося… Обірвалося життя, а для рідних – обірвався весь світ. Виплакані очі та в серцях болюча рана. Не звершені плани, не досягнені цілі, не приборкані вершини… Все обірвала війна. Вірний, люблячий, щедрий, товариський, вихований та чемний – таким назавжди залишиться Микола в пам’яті всіх, хто його знав і любив.
Рішенням суду визнаний загиблим, але не похований…
21 березня 2024 р. за судовим рішенням старший лейтенант Микола Поливач був визнаний загиблим.
Станом на червень 2024 р. родина і досі не отримала прах захисника щоб провести його в останню путь.
Жодні співчуття не зменшать біль втрати, жодне слово не втамує тугу в серцях рідних, проте ніхто і ніколи не забере у нас пам’ять…
В рамках циклу розповідей про втрачених захисників України, які так чи інакше пов’язані з Макарівською громадою ми вже розповідали про Віталія Петровського – добровольця, який захищав Макарівщину, Євгена Федосова, який захищав Липівку та похований на Алеї Слави у Харкові, Ігор Ігнатенка, який пройшов шлях від Майдану до ЗСУ і завжди був за Україну, про Друзів і братів з Макарівської громади, які стали на захист Батьківщини, про Віталія Дудая, який вважав, що не має права боятися та Олександра Цибенко, який був поранений, нагороджений і загинув вбиваючи окупантів, а також про Дмитра Шульгу, який хотів воювати зі злом.
Раніше ІА “MKV” писало про наймолодшого полеглого серед бійців 95-ї ОДШБр 25-річного Аркадія Бойко, який захищав Макарів та Україну.
Підписуйтеся на Telegram-канал MKV — джерело актуальних новин Макарівської громади й Київщини!