Втрачені захисники – Сергій Парахоненко, захисник Наливайківки

До сьогодні до стовірно невідомо, скільки розвідників та бійців ССО загинуло на Макарівщині під час фази активних бойових дій у лютому – березні 2022 р. Проте окремі імена вдалося дізнатися. І сьогодні наша розповідь про Сергія Парахоненка, який став на захист Макарівщини та загинув у березні 2022 р. Спогадами з ІА «МКВ» ділиться мати Захисника – Тетяна Парахоненко…

Сергій Григорович Парахоненко народився 14 серпня 1991 року в селі Пурпурівка Новомиргородського району Кіровоградської обл.

Друг дитинства

Повну середню освіту отримав у Новомиргородській середній школі № 2.

Друг дитинства Дмитро згадує про Сергія: «Наша дружба розпочалася ще в дитинстві. Ми проводили разом багато часу, ділилися іграми, секретами, та різними цікавинками. Я завжди міг розраховувати на його підтримку, навіть у найважчі моменти.
Сергій – справжній друг, на якого можна було покластися в будь-якій ситуації. Я дуже цінував нашу дружбу. Він дуже любив спорт, швидко бігав, стрибав. Але найбільше йому подобались спортивні ігри, змагання, естафети. Спорт зробив Сергія сильним, спритним, витривалим. Саме тому він не боявся фізичної роботи і з задоволенням допомагав рідним та близьким.
Він був і доброзичливий хлопець. Мені з ним було цікаво і весело. Я дуже пишаюсь, що в мене був такий друг. Він назавжди залишиться в моєму серці не лише як друг та ГЕРОЙ, який захищав нашу Батьківщину!»

Майстер пожежної безпеки

У 2009 р. Сергій закінчив Черкаський професійний автодорожній ліцей і здобув спеціальність «слюсар з ремонту автомобілів; водій автотранспортних засобів (категорій В і С).

У 2014 р. Сергій закінчив Черкаський інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України і отримав вищу освіту за спеціальністю «Пожежна безпека» та здобув кваліфікацію майстра пожежної безпеки.
У 2015 р. Сергій Парахоненко вступив до лав Збройних Сил України на контрактній основі.
З лютого 2015 р. – розвідник;
З березня 2015 р. – санітарний інструктор;
З квітня 2015 р. – старший розвідник

В лавах ЗСУ

З квітня 2015 до червня 2015 брав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення операції на території Донецької та Луганської областей. Отримав статус «Учасник бойових дій».

З травня 2016 р. – сержант-інструктор групи тактики малих підрозділів 142-го навчального центру ССО.
З листопада 2019 р. – сержант-інструктор групи нетрадиційних методів бойових дій навчального курсу кваліфікаційної підготовки.
З лютого 2020 р. – сержант-інструктор групи підготовки снайперів підвищеної та вузькопрофільної підготовки.

Хобі

Також Сергій постійно займався спортом. Полюбляв велоспорт. Був у захваті від свого мотоцикла Ява-350. А ще любив футбол, хоча грати у нього бракувало часу через службу в ЗСУ.
Зі спогадів товариша по спорту Артема Яйкуна: «Пам’ятаю як в 2011 році познайомились з Сєріком (так ми його називали) або «Пожежником» (бо навчався в пожежній академії). Він прийшов до нас, на тренування по футболу, до тих хто з дитинства займався цим видом спорту в ДЮСШ і грав за різні клуби. Так от, після першого тренування, ми всі були здивовані і один в одного запитували, що це за хлопець з такими фізичними даними і ігровими якостями, якого з нас ніхто не знав і раніше не бачив. А виявилось це самородок, простий хлопчина який сам всього навчився. Далі ми з Сєріком і іншими товаришами створили свою футбольну команду – «Легіон», грали на місто, район, область і за весь час він жодного разу не підвів нас, не перейшов грати за іншу команду, навіть якщо в нього територіально не виходило бути на місці, він постійно телефонував і цікавився долею і результатам команди. У нього була феноменальна швидкість, витримка, дріблинг, володіння м’ячем і бачення поля, він був безстрашний, грав від першої хвилини і до останньої. Це та людина з якою як кажуть – «і в вогонь і воду». Разом з ним за весь час нашого товаришування виграли багато турнірів, чемпіонатів, здобули багато медалей. Його футбольна форма і атрибутика до цих пір зберігається в його Мами на згадку про його футбольні досягнення і проміжок часу, на жаль в його короткому, але такому насиченому на спортивні події житті. Особисто він для мене завжди живий і кожного ранку я переводячи погляд на небо до нього вітаюсь, кожного разу проходячи біля його меморіальної дошки, яку ми з товаришами по команді «Легіон» і місцевими Волонтерами почепили на школі, в якій він навчався, я кажу йому: «Привіт, ДРУЖЕ!». Він справді ЛЮДИНА з великої літери, таких в наш час дуже мало…»
Сергій Парахоненко зарекомендував себе як відповідальний працівник, який може проявити ініціативу і прийняти правильне рішення в питаннях, що стосується його професійної діяльності і знаходиться в межах його компетенції. У спілкуванні – доброзичливий і привітний, ввічливий і чемний, у скрутних ситуаціях завжди націлений на знаходження компромісних рішень. Мав навички ділового спілкування.

“На щиті”

У лютому 2022 р. став на захист України. Був учасником оборони Макарівщини. 18 березня 2022 р. у бою по стримуванню контратаки противника, поблизу с. Почепин на Макарівщині, Сергій Парахоненко отримав поранення не сумісне з життям.
Поховали Героя на кладовищі у с. Пурпурівка на Кіровоградщині.

В рамках циклу розповідей про втрачених захисників України, які так чи інакше пов’язані з Макарівською громадою ми вже розповідали про Ігор Ігнатенка, який пройшов шлях від Майдану до ЗСУ і завжди був за Україну, про Друзів і братів з Макарівської громади, які стали на захист Батьківщини, про Віталія Дудая, який вважав, що не має права боятися та Олександра Цибенко, який був поранений, нагороджений і загинув вбиваючи окупантів, а також про Дмитра Шульгу, який хотів воювати зі злом.

Раніше ІА “MKV” писало про наймолодшого полеглого серед бійців 95-ї ОДШБр 25-річного Аркадія Бойко, який захищав Макарів та Україну.

Підписуйтеся на Telegram-канал MKV — джерело актуальних новин Макарівської громади й Київщини!