Ціна дитячих посмішок і чужого порятунку: пам’яті волонтера Юрія Лотарьова

Війна безжально увірвалася в українські міста і села, залишаючи по собі не лише зруйновані будинки, а й незагоєні рани у людських серцях. Макарівщина дорого заплатила за дні окупації, а її дороговказами болю назавжди стали імена мужніх волонтерів, які під кулями та снарядами рятували інших, віддаючи за це власні життя.

Серед тих, чиє життя обірвалося навесні 2022 року, був і Юрій Лотарьов — людина великого серця, чий подвиг і світла пам’ять житимуть вічно. Його історія — це нагадування про високу ціну нашої свободи.

Життєвий шлях: від Чорнобиля до Київщини

Юрій Григорович Лотарьов народився 16 вересня 1979 року в селі Софіївка на Запоріжжі. Пізніше родина переїхала до Чорнобиля, а після аварії на ЧАЕС — до Софіївської Борщагівки на Київщині, де він і навчався у школі.

Дружина Юрія, Діана Олександрівна, згадує його як неймовірно добру та надійну людину:

«Юрій був людиною дуже доброю, надавав допомогу кожному, хто до нього звертався, ніколи нікому не відмовляв. Він із тієї категорії людей, які в потрібний момент завжди поруч».

Подружжя прожило разом три роки. 16 лютого 2022 року — за тиждень до початку повномасштабного вторгнення — у них народилася донечка. Попри різницю у віці в 20 років, вони мали безліч спільних інтересів: подорожували з наметами, відпочивали на Київському морі з друзями та старшою донькою Юрія від першого шлюбу, Настею.

Юрій був справжнім меломаном, любив дорогу, швидкість і фільми у жанрі фантастики, а його улюбленою книгою була повість Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц». А ще він дуже любив тварин — окрім котика Кокоса, у них жив екзотичний павук-птахоїд Толік, який колись своєю «прогулянкою» через вікно неабияк розважив і налякав мешканців.

«У перший же день повернувся в Ірпінь»

Коли почався повномасштабний наступ російських окупантів, Юрій у перший же день відвіз дружину з маленькою дитиною до батьків, а сам разом із кумом повернувся в Ірпінь. За свідченнями очевидців, вони одразу долучилися до волонтерської діяльності.

42-річний Юрій Лотарьов загинув 22 березня 2022 року в Макарові (нині Бучанського району).

Достематичних деталей того трагічного дня немає — свідків не залишилося. Проте все вказує на його останній героїчний вчинок: машину волонтера знайшли в Макарові біля розбитого мосту. На авто був червоний хрест і напис «Діти», а поруч розкидані дитячі речі та іграшки. Сам Ю and його авто стали мішенню ворога — чоловік загинув від кульових поранень грудної клітини та голови. Припускають, що він намагався вивезти з небезпечної зони дітей.

Пам’ять, яка живе вічно

Старша донька Юрія, Анастасія, згадує батька як надзвичайно світлу, веселу та спонтанну людину:

«Ми часто їздили разом у Карпати, подорожували Україною, бували за кордоном. Найяскравіші спогади в мене пов’язані саме з дорогою. Тато був душею компанії. Знаю, що він мріяв про маленький будиночок, і ця мрія точно здійснилася б, якби не війна… У нього можна повчитися ухваленню швидких рішень і вмінню бути щасливим за будь-яких обставин».

Життєвий шлях Юрія Лотарьова обірвався передчасно, але його останній крок — благородний і самовідданий — навіки вписав його ім’я серед тих, хто віддав найдорожче заради порятунку інших. Це історія про безмежну людяність, світло якої не згасне попри весь біль війни.

Раніше ІА MKV писало про Юрія САМАНЮКА, полеглого мешканця Мотижика

Найактуальніша інформація та новини Макарівщини в нашому Telegram-каналі та у фейсбуці