Втрачені земляки. Володимир Потебенько «Не можу вчинити інакше…»

Ми не знаємо, скільки захисників вже полягло за українську незалежність і скільки ще віддадуть свої життя за неї. Але ми знаємо, що Макарівщина уже провела в останню земну путь понад 150 Захисників. Про наших загиблих ми повинні говорити щодня. Адже поки про них пам’ятають – вони живі. І сьогодні наша розповідь про Володимира Потебенько, якому назавжди буде 49…

Володимир Миколайович ПОТЕБЕНЬКО народився 25 лютого 1975 р. в с. Стайки Кагарлицького району на Київщині. У 1976 р. з родиною переїхав до Макарова. У 1982 р. пішов до 1-го класу Макарівської школи (нині Макарівський ліцей № 1).

Дитяча мрія…

З 12-ти років почав займатися боксом і мріяв стати офіцером Збройних сил. У 1992 р., отримавши диплом про повну середню освіту, вступив до Київського вищого військового інженерного училища зв’язку (КВВІУЗ), який того ж року переформатували в Київський військовий інститут управління і зв’язку.

У 1996 р. Володимир одружився. У 1997 р. дружина Надія, на його день народження, 25 лютого, «подарувала» чоловікові доньку Вікторію.

У 1997 р., по закінченню військового інституту, в званні «лейтенант», Володимир продовжив службу в Збройних Силах України, у 96-й зенітно-ракетній бригаді.

З 2003 р. проходив службу у Бучанській виправній колонії № 85.

Після виходу на пенсію був приватним підприємцем. Мешкав з родиною в м. Буча.

Не міг вчинити інакше…

З перших днів повномасштабного вторгнення добровільно став на захист Батьківщини бо як військовий не міг вчинити інакше.
Враховуючи військовий досвід, в званні «майор», Володимир був призначений командиром 1-ї роти 28-го окремого стрілецького батальйону.
Безпосередньо брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в м. Бахмут та с. Кліщіївка Бахмутського району на Донеччині; с. Митрофанівка, Петро-Іванівка та Синьківка Куп’янського району на Харківщині; м. Новогродівка Покровського району на Донеччині.

На щиті…

2 серпня 2024 р., перебуваючи на посаді заступника командира в/ч А4064, заступника командира батальйону, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новогродівка Покровського району Донецької області майор Володимир Потебенько, з позивним «Уж», загинув.

За свої героїчні вчинки та відданість державі Володимир Потебенько нагороджений почесним знаком «Срібний Хрест», медалями «За оборону міста Бахмут» та «Ветеран війни. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ-го ст.
Поховали Володимира Миколайовича Потебенька 12 серпня 2024 р. на Алеї Героїв у м. Буча на Київщині.
Війна забирає найкращих, але їхній подвиг назавжди залишиться в наших серцях.

Раніше ІА “MKV” писало про полеглого бійця-добровольця Юрія Ренкаса, який захищав Макарівщину у лютому 2022 р.

Підписуйтеся на Telegram-канал MKV — джерело актуальних новин Макарівської громади й Київщини!