Втрачені Захисники. Олександр Раковський –обороняв Макарів

Понад 40 бійців 95-ї окремої десантно-штурмової бригади полягло на Макарівщині під час фази активних бойових дій у лютому – березні 2022 р. Одним з найтрагічніших днів для десантників стало 7 березня 2022 р. Близько 20 бійців загинуло того дня у Макарові. І сьогодні наша розповідь про Олександра Раковського позивний «Rocky», який став на захист Макарова та загинув 7 березня 2022 р.

Олександр Сергійович Раковський народився 2 липня 1993 р. у с. Висока Піч Житомирської області.

Приклад для брата та сестри

Олександр зростав у повноцінній сім’ї, мав молодшу сестру Катерину та брата Євгенія. Допомагав батькам у вихованні та завжди був прикладом для них. Середню освіту здобув у місцевій загальноосвітній школі № 1.
Після закінчення 9-го класу вступив до Житомирського професійно-технічного училища № 6 , де здобув диплом за спеціальністю «електрозварювальник, слюсар, з ремонту систем вентиляції та кондиціонування, бляхар». Працював за спеціальністю у філії «Зарічанська ДЕД».
У 2011 р. був призваний до лав Збройних Сил України. Строкову службу проходив у військовій частині А3091 м. Бердичів.

Захоплення

В юнацькі роки Олександр захоплювався футболом, був хорошим воротарем. Грав в місцевій футбольній команді «Пак-Трейд», де неодноразово посідали призові місця. У вільний час любив ходити на риболовлю.

Військовий досвід

Олександр Раковський завжди був патріотом України та у важку хвилину ставав на її захист.
У 2014 р. з початку війни на сході проходив військову службу за мобілізацією у 26 артилерійській бригаді ім. генерал-хорунжого Романа Дашкевича.
Брав участь в антитерористичній операції.
З 2015 р. проходив військову службу за контрактом у військовій частині м. Житомира 95-та десантно-штурмові війська. В складі якої неодноразово брав участь в АТО та ООС.
Олександр мав звання головного сержанта роти мінометної батареї десантно-штурмового батальйону.

За зразкову службу у ЗСУ був нагороджений численними грамотами та медалями. За час проходження військової служби познайомився зі своїми побратимами Олександром Шеровим та Тарасом Іваницьким, з якими стали найкращими друзями, а з часом і кумами.

Повернення до цивільного життя

У 2020 р. демобілізувавшись, Олександр повернувся до цивільного життя. Намагався адаптуватися до нормального життя після війни.
Пройшов реабілітацію. Будував плани на майбутнє.
Мріяв одружитися …..
У червні 2021 р. закінчив Поліський національний університет, спеціальність «Лісове господарство».

На захист України

24 лютого 2022 р. Олександр був дома у батьків. Сім’я просила його не йти до лав ЗСУ, але Олександр відповідав «Я не хочу щоб ця війна прийшла до Вас».
27 лютого разом із побратимами Тарасом Іваницьким та Олександром Шеровим
добровільно пішли до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади та стали на захист нашої держави. Отримав завдання просуватися до Макарова на Київщині.

Без сну і відпочинку десантники давали відповідь ворогу артилерією аби розблокувати Макарів і їм це вдалося. 6 березня 2022 р. бійці змінили своє місце перебування і зайшли до хлібзаводу. Близько 5-ї ранку 7 березня ворог скинув авіабомбу на будівлю хлібзаводу і від травм несумісних із життям Олександр загинув.
Через відсутність зв’язку, знайти Олександра рідним було дуже складно. Сім’я Олександра в паніці і з надією підіймали усіх знайомих, телефонували у лікарні та госпіталі. Їздили особисто в частину м. Житомир, де відповіді так і не отримали.
11 березня поїхали в морг м. Житомир та знайшли там Олександра.

«На щиті»

13 березня 2022 р. Олександр Раковський був похований у с. Висока Піч на місцевому кладовищі, разом із побратимами Олександром Шеровим та Тарасом Іваницьким. Віддати останню шану Героям, писалось у пресі, до Будинку культури прийшли більше тисячі людей – рідні, військовослужбовці 26-ї артилерійської бригади ім. генерал-хорунжого Романа Дашкевича та 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, жителі громади, тамтешня влада…
9 травня 2022 р. Указом Президента України Олександр Раковський посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ст.
Сім’я Олександра досі не вірять у смерть їхнього Героя.

В рамках циклу розповідей про втрачених захисників України, які так чи інакше пов’язані з Макарівською громадою ми вже розповідали про Ігор Ігнатенка, який пройшов шлях від Майдану до ЗСУ і завжди був за Україну, про Друзів і братів з Макарівської громади, які стали на захист Батьківщини, про Віталія Дудая, який вважав, що не має права боятися та Олександра Цибенко, який був поранений, нагороджений і загинув вбиваючи окупантів, а також про Дмитра Шульгу, який хотів воювати зі злом.

Раніше ІА “MKV” писало про наймолодшого полеглого серед бійців 95-ї ОДШБр 25-річного Аркадія Бойко, який захищав Макарів та Україну.

Підписуйтеся на Telegram-канал MKV — джерело актуальних новин Макарівської громади й Київщини!