Відомий історичний проєкт, заснований у Макарові, дістався до Боярської громади

Проєкт «НепрOSTі листи» дістався Боярської громади.

Про це повідомляє інформаційне агентство “MKV”.

21 червня захід в рамках проєкту відбувся в громадському центрі сіл Княжичі і Жорнівка, де родичам авторів та адресатів з с. Жорнівка вручили символічні копії. Загалом по Жорнівці знайдено 8 листів, написані 4 людьми. Пошук листів по Жорнівці ініціювала бібліотечний працівник Любов Дудич.

«Ці листи шукали шляхів до рідного дому понад 80. Це одна з найтрагічніших сторінок історії України», – розповідає староста с. Княжичі Олександр Шевчук.

«Гірка доля спіткала «східних робітників» і в неволі, і після повернення. Додому повернулося лише 1 млн 800 тис. людей. Вони жили в важких умовах і намагалися приховати цей факт своєї біографії. Причина – цькування, періодичні допити в органах КДБ, нав’язування вини за перебування на німецькій території. Та й в Німеччині українці зазнали дискримінації”, – ділиться спогадами, почутими в дитинстві, староста с. Жорнівка Олена Гришутіна

«В січні 1942 р. в місцевих газетах з’явилися запрошення на роботу до Німеччини і одразу почалася мобілізація працездатного населення. Здебільшого це були добровольці, які повірили німецькій агітації. Вже 22 січня 1942 р. з Києва відбув перший потяг, 1500 українців по суті відправилися в неволю. В лютому-березні 1942 р. з Німеччини починають надходити перші листи. Реальність разюче відрізнялася від реклами. Потік добровольців миттєво закінчився і акція набула примусового характеру. За допомогою поліції, жандармерії, підрозділів СС з кожного населеного пункту збирали молодь, відправляли товарними потягами до Третього Рейху, – розповідає присутнім автор проєкту Віталій Гедз. – З 2 млн 400 тис. українців, яких вивезли протягом 1942-1943 рр. з України, 100 тис. померли на чужині, ще 500 тис. потрапили в Сибір або виїхали до країн-союзників».

Остарбайтери в залежності від місця роботи могли писати додому певну кількість листів. «Мамом ни сертес що я вам пишу так мало пісом я б рада вам писать пісма щодня та мині ни розришають писать, – розповідає у листі матері Таня Коваленко».

Кожному робітнику дозволялося надсилати додому 2 листівки на місяць. Якщо людина працювала на військовому або секретному заводі листування заборонялося. Листівки були відкритими, без конверту, контролювалися цензурою. Тому часто остарбайтери висловлювались образно, езоповою мовою: «Живемо прекрасно – як наш Сірко, хіба шо нать гірше».

Вперше в рамках проєкту «НепрOSTі листи» рідні підтвердили факт приїзду додому остарбайтерки та її повторне вивезення до Третього райху. «Марина Опанова поїхала домому, – повідомляє у листі  Настя Бортніченко».

З Жорнівки німцями на примусові роботи, за документами 1944 р., було вивезено 62 особи, а з Княжичів – 42 особи. Більше запитань ніж відповідей викликало у учасників заходу фото дівчат-остарбайтерок з Княжичів, які повертаються додому у 1945 р. Ця історія потребує додаткового вивчення.

Багато листів не дійшли до адресатів, бо після зняття окупаційного режиму в Києві були заарештовані органами НКВД на Головпоштамті та вилучені. Зараз вони зберігаються в Державному архіві Київської обл. У фонді «Листи радянських громадян на Батьківщину» близько 50 тис. листів.

«Проект «НепрOSTі листи» – абсолютно новий, діє він поки що тільки в Київській обл., – пояснює у фільмі «НепрOSTі листи» від «Сектору Правди» директор Державного архіву Київської області (ДАКО) Соф’я Арсеніївна Каменєва. – За допомогою таких документів, як листи остарбайтерів, ми намагаємося побачити інший бік війни. Адже за радянських часів нас привчали мислити великими категоріями. Історію Другої світової війни ми вивчали саме так: глобальні операції, етапи, великі битви, генерали, маршали. І дуже часто забували про просту людину. Цей проект – «НепрOSTі листи» – дає змогу згадати про ось цю просту людину і побачити війну її очима».

Документів про колишніх остарбайтерів в ДАКО дуже багато: окрім листів остарбайтерів, є картотека остарбайтерів, які повернулися в Україну саме в Київську обл., є фільтраційні справи та фонд «Злочини фашистської влади проти населення України». Ці документи, як і всі документи окупаційної влади, були засекречені – до 1988 р. на них був гриф «таємно». Але за часів Незалежності на них розповсюджувалася ще й дія закону «Про захист персональних даних»: 75 років мало минути, щоб доступ до цих листів став вільним. Цей строк минув у 2018 р. Нині доступ до цих документів є вільним для будь-кого.

Наступна зустріч-вручення по Боярській громаді планується авторами проєкту в Дзвінковому, далі – Боярка.

Довідка ІА “MKV”

Започаткувати проєкт «НепрOSTі листи» історика Віталія Гедза підштовхнула історія власного роду. Починаючи з травня 2018 р. спільно з кампанією «Пам’ять нації» та Державним архівом Київської обл. він провів близько 70 заходів з врученням копій листів. Наразі пошукова робота проводиться в усіх районах Київської обл. Організатори закликають долучатися до проєкту школярів, студентів, науковців, краєзнавців, істориків, музейних та бібліотечних працівників, журналістів. Якщо ви хочете ініціювати пошук листів остарбайтерів по своєму населеному пункту, напишіть запит на сторінку «НепрOSTі листи» в facebook. Запит можна подати як особисто, так і від громади, від сільської ради, виконкому, від навчального закладу, відділу культури тощо. Очікується, що місцеві жителі-волонтери допоможуть знайти родичів авторів листів та адресатів

У травні 2019 року журналістка ТРК “Україна” присвятила проєкту цілу серію авторських передач

ІА “MKV” повідомляло, що фільм про проєкт «НепрOSTі листи» народжений у Макарові став лауреатом Міжнародного фестивалю історичного кіно.