Втрачені Захисники. Микола Орехівський – обороняв Макарів

Понад 40 бійців 95-ї окремої десантно-штурмової бригади полягло на Макарівщині під час фази активних бойових дій у лютому – березні 2022 р. Одним з найтрагічніших днів для десантників стало 7 березня 2022 р. Близько 20 бійців загинуло того дня у Макарові. І сьогодні наша розповідь про Миколу Орехівського, який став на захист Макарова та загинув 7 березня 2022 р.

Микола Борисович Орехівський народився 19 травня 1998 року у селі Суховоля Володарськ-Волинського (нині Житомирського) району Житомирської області в сім’ї робітників Бориса Івановича Орехівського та Галини Миколаївни Орехівської. Він був наймолодшим сином серед чотирьох дітей.

Микола зростав допитливим, працьовитим хлопчиком, захоплювався рибальством.
У 2004 р. пішов до 1-го класу Суховільської дев’ятирічної школи, навчався гарно, а в 2013 р. отримав диплом про неповну середню освіту. Далі Микола навчався у Головинському професійно-технічному училищі і отримав професію за спеціальністю «автокранівник». Також закінчив курси водія та отримав посвідчення водія легкового та вантажного автомобілів.

Перше знайомство з Макаровом

У 2018 р. був призваний на строкову службу. Служив в Ірпені на Київщині. Солдат Микола Орехівський був водієм 2-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення на автомобілях в 1-й Президентській бригаді Національної гвардії України імені гетьмана Петра Дорошенка.

Заступником командира роти оперативного призначення по роботі з особовим складом був наш офіцер з Макарова. І вже тоді Микола Орехівський у розмовах з ним чув багато про Макарів та його історію. І своє знайомство Микола з Макаровом не таким уявляв, яким воно сталося у березні 2022 р…
На весні 2020 р., після демобілізації, повернувся до цивільного життя.

Мрії дитинства

За здобутою раніше професією автокранівника не працював, бо з дитинства мріяв бути єгером, пасічником, мисливцем. Тому влітку 2020 р. почав облаштовувати вдома маленьку пасіку зі стареньких вуликів, а восени того ж року вступив до Малинського лісотехнічного коледжу, щоб здобути професію за спеціальністю «єгер».
Навчався, займався бджільництвом, працював разом з батьками на підсобному домашньому господарстві. Став членом мисливської профспілкової організації.

Микола був дуже дружелюбним, сміливим, відважним і відповідальним, працьовитим. У нього було багато друзів.
Микола прагнув мати достойну роботу, міцно стояти на ногах, а вже потім будувати власну родину. Та не судилося…

У Макарові…

25 лютого 2022 р., з початком повномасштабної війни, Микола Орехівський був мобілізований до лав Збройних Сил України. Солдат Микола Орехівський був водієм протитанкового взводу роти вогневої підтримки 2-го десантно-штурмового батальйону 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.

2 березня з Житомирського полігону разом з побратимами вирушили в напрямку столиці. Як виявилося пізніше йшли вони у Макарів. Зв’язок був дуже поганим. В основному Микола намагався дати про себе знати в «двох словах»: «Поки живий». Рідні не знали, де саме він знаходиться, але він казав, що там пекло, і вижити їм буде важко. Останній дзвінок був 5 березня, на світанку, з якогось міського стаціонарного телефону, сказав, що передзвонить пізніше, якщо буде все добре… Та добре уже не було…

“На щиті”

Більше на зв’язок Микола Орехівський не вийшов. Рідні не знали, де він, не знали де і як шукати…
Довгі дні очікування, а в душі – страх, тривога, переживання, невідомість, страшні думки-здогадки…
І ось – 13 березня матері принесли сповіщення про смерть сина Миколи. У сповіщенні зазначено: «Загинув 6 березня внаслідок авіаудару в Макарові». Привезли Героя «на щиті» 14 березня, а поховання відбулося 15 березня на місцевому сільському кладовищі з усіма почестями, поряд з батьком, який помер за півроку до загибелі сина.

Микола був першим загиблим у районі з початку повномасштабної війни. Пізніше рідні дізналися, що Микола загинув на хлібзаводі у Макарові, вранці, внаслідок ворожого авіаудару.
Герой-Захисник встиг здати дипломну роботу перед мобілізацією, а в квітні 2022 р. мав отримати диплом… Не отримав… Завідувачка його кафедри говорила, що він був кращим студентом, не вірила в те, що з ним сталося…
23-річний юнак, цілеспрямований, сповнений жаги до життя, справедливості,-говорив «Хто, як не я…»
Рідні втратили люблячого сина, брата, дядька, друга, похресника, племінника…
Це біль, це пустота, це життя «до і після»…
Рідні й досі чекають, що він повернеться…
У вересні 2022 р. Миколу, за самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ст.
А у рідних і досі багато запитань щодо подій та подробиць, місця, обставин загибелі Героя… Віримо, що після нашої Перемоги побратими, які вижили в тому пеклі і зможуть розповісти всі подробиці…

В рамках циклу розповідей про втрачених захисників України, які так чи інакше пов’язані з Макарівською громадою ми вже розповідали про бійців 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Любомира Коронського та Сергія Кузьменка, які загинули 7 березня 2022 р.

Раніше ІА “MKV” писало про наймолодшого полеглого серед бійців 95-ї ОДШБр 25-річного Аркадія Бойко, який захищав Макарів та Україну.

Підписуйтеся на Telegram-канал MKV — джерело актуальних новин Макарівської громади й Київщини!