Від Кодри до Чехії: шлях і подвиг Броніслава Башинського

Кожен населений пункт має своїх героїв, і їхні історії звучать особливо сильно тоді, коли дзвенить перший шкільний дзвоник і діти сідають за парти. Адже серед учителів були ті, кому довелося поміняти класну дошку на фронтові дороги. Таким був Броніслав Башинський — учитель історії з Кодри, який віддав життя у боротьбі з нацизмом і загинув у далекій Чехії. Його долю — сповнену світла й водночас трагізму — однією з перших почала досліджувати краєзнавець Діна Свиридівна Нетреба.
Ця публікація виходить у символічні дні: 1 вересня, коли Україна святкує День знань, і 2 вересня, коли світ відзначає 80-річчя завершення Другої світової війни. І саме зараз особливо гостро відчуваєш: учительська праця — це не лише підручники й уроки. Іноді вона стає прикладом жертовності й любові до Батьківщини, яка вчить більше, ніж будь-які підручники.

Броніслав Іванович БАШИНСЬКИЙ народився у 1917 році на Житомирщині. Його батьки працювали на склозаводі в Кодрі, куди згодом переїхала родина. Броніслав закінчив сім класів Кодрянської школи на «відмінно» і вступив на робітничий факультет у Києві. Потім він закінчив історичний факультет Ніжинського педагогічного інституту (нині — Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя) і розпочав педагогічну діяльність. Спочатку він працював учителем історії в Макарівській Буді, потім — у Забуянні.

Сестра Яна згадувала: «Бронек дуже любив дітей і все своє життя присвятив їм. Сам до забуття любив історію і навчав дітей любити цей предмет. Давав старшокласникам творчі завдання, які допомагали їм образно мислити, оцінювати певні історичні події. Бронек був талановитим учителем, якого любили і поважали всі — і діти, і друзі, і односельці».

Сусідка Аделя Шатило додавала: «Бронек бував у нас щодня. Дружив з моїм братом Франком, адже вони були майже однолітками. Він був дуже вродливим, поєднання внутрішньої культури та зовнішньої вроди робило його привабливим і чарівним. Завжди з усмішкою, з почуттям гумору, Бронек був душею молоді в рідній Кодрі. У нього була кохана дівчина, і вони мали одружитися, але війна перекреслила ці плани…».

У червні 1941 року Броніслав Башинський був мобілізований до лав Червоної армії. Брав участь в обороні України, але на Полтавщині потрапив до полону. Під час перевезення військовополонених йому разом із товаришами вдалося втекти. Довгий шлях додому починався з білорусі, і вже у грудні 1941 року він повернувся до Кодри.

Майже відразу Броніслав організував підпільну групу, до складу якої увійшли шість осіб: Леонід Лютаревич, Іполіт Юхимович, сестра Яна, Олександр Прохоров, Василь Лихицький і Валентин Жиленко. Броніслав встановлював зв’язки з партизанами та підпільниками навколишніх сіл, а 5 березня 1943 року група увійшла до складу партизанського загону ім. Суворова Київського партизанського з’єднання ім. М. Хрущова під командуванням І. Хитриченка.

У листопаді 1943 року, після визволення Київщини, Башинський залишив лави партизанського з’єднання, а у грудні його знову призвали до Червоної армії. 8 грудня він був зарахований до 203-го стрілецького полку, а вже 16 грудня переведений до 70-ї стрілецької дивізії. Проте всі ці зарахування залишалися лише на папері — насправді Броніслав продовжував партизанську діяльність.

У 1944 році його мали десантувати до Польщі у складі диверсійно-розвідувальної групи «Вісла», але через хворобу — малярію — він залишився в Україні.

А уже 21 грудня 1944 року він був десантований в Чехію у складі диверсійно-розвідувальної групи «Луч». Група складалася з 7 осіб. Командиром був Анатолій Калинов. Майор Броніслав Башинський був призначений комісаром групи.

Понад 20 років родині нічого не було відомо про подальшу долю Броніслава Башинського. І лише в 1965 році сестра Яна отримала спогади командира партизанської бригади ім. Яна Жижки Даяна Мурзіна, в яких розповідалося:

«Група після десантування прибула в штаб бригади ім. Яна Жижки на Вовчій Горі (нині – бункер партизанів Фришавський копець у Чехії) для відпочинку.

Проте уже наступного дня гітлерівці оточили групу. Броніслав Башинський першим прийняв на себе вогонь. Він почав відстрілюватися з кулемету, прикриваючи відступ побратимів. Під час бою Броніслав Іванович отримав важке поранення. Його пораненого забрав чеський селянин Данєв з с. Липталь. Переховувала і лікувала пораненого партизана місцева мешканка

Онежка Грушкова. Броніслава доглядали ретельно, але велика втрата крові і запалення легень вимагали стаціонарного лікування, що в умовах гітлерівської окупації було неможливо. Коли побратими на чолі з Калиновим, через 10 днів, прибули в село, то Броніслав Іванович Башинський помер…».

Доля групи «Луч» була трагічною: 17 лютого 1945 року загинули командир, заступник і боєць групи; вижили лише двоє членів.
Поховали Броніслава Башинського в с. Липталь. На могилі було встановлено пам’ятник, на якому викарбувана дата смерті – 25 грудня 1944 року.

Проте в фондах Національного музею історії України в Другій світовій війні зберігається похоронка на Броніслава Башинського, яку в 1945 році було надіслано матері Валентині Башинській в Кодру. У документі вказано, що «рядовий Броніслав Башинський загинув 1 травня 1945 року в боях за м. Жиліна в Словаччині. І що він там і похований». Однак уже сьогодні ми розуміємо, що як і з зарахуваннями у лави Червоної армії у грудні 1943 року ця інформація не відповідає дійсності і писалася лише для «відводу очей».

За іншими документами, які зараз зберігається в росії, Броніслав Башинський був похований спочатку в с. Липталь в Чехії, а у 1946 році його було перепоховано на військовому цвинтарі в м. Фрідек-Містек у тій же Чехії.

У 1970-х сестра Яна неодноразово відвідувала його місце поховання, зберігши фотографії для родинного архіву.

На жаль, сестра героя сьогоднішньої історії Яна Башинська померла у 1990 році і змоги поспілкуватися з нею ми уже не мали.
Сьогодні ми пам’ятаємо Броніслава Башинського як Учителя, який навчав дітей любити історію, і як Героя, який не злякався війни і до останнього боронив своїх побратимів. Його життя — нагадування про те, що знання, відданість та любов до рідної землі завжди залишаються важливими для нових поколінь.

Раніше ІА “MKV” писало, про історію лікувальної справи на Макарівщині.

Найактуальніша інформація та новини Макарівщини в нашому Telegram-каналі та у фейсбуці