Лікувальна справа Макарова: від земської амбулаторії до районної лікарні

27 липня в Україні відзначають День медичних працівників — професійне свято людей, які щоденно рятують життя, дарують надію і підтримують здоров’я громади. З цієї нагоди згадуємо історію медичної галузі нашого селища, яка бере початок ще з кінця ХІХ століття. Від перших земських амбулаторій і фельдшерських пунктів до районної лікарні — шлях лікувальної справи в Макарові є відображенням стійкості, жертовності та людяності. У цій публікації ми згадаємо найважливіші віхи медичного розвитку громади, а також людей, які присвятили своє життя служінню ближньому.

Наприкінці ХІХ ст та на початку ХХ ст. медицина Макарова була не на дуже високому рівні. Медичну допомогу при пологах в Макарівському повіті отримувала лише одна породілля з 10, тому дитяча смертність була надто високою. Так у 1890 році в Макарові народилося 93 дитини (хлопців – 44, дівчаток – 49), з яких 57 відразу померли (хлопців – 37, дівчаток – 20).

Хоча слід сказати, що уже на початку ХХ ст. в Макарові функціонували приймальний покій, де працював фельдшер, та аптека.
Проте ситуація зі станом здоров’я в Макарові не покращилося. З документа за 1902 рік ми дізнаємося, що у липні в містечку лютували скарлатина, тиф та лихоманка.

У 1912 році у Макарові земським лікарем працював Горницький. За спогадами місцевих мешканців він лікував усі хвороби, був лікарем від Бога: людяним, висококультурним, нікому не відмовляв у допомозі. Життя земського лікаря було схоже на подвиг. Велика підопічна територія, брак транспорту, медикаментів, інструментарію часто нанівець зводили зусилля лікаря.

У 1913 р. у містечку діяли: земська лікарня на 10 ліжок з лікарем Михайлом Адамовим (єврей за національністю), приватний лікар Сімха Глузман (до речі, він також був головним раввіном Макарова), ветеринарний лікар Віктор Петрушевський, приватна аптека Ієрона Висневського та аптекарські магазини Овсія Маморського, Іосифа Цифанського та Хаіма Янкельзона. Євреї у ті часи вважалися найкращими лікарями та аптекарями.

У роки Першої світової війни рівень медицини в Макарові почав падати, як результат чергова хвиля епідемій. Так у 1916 р. в містечку розпочалася чергова епідемія черевного тифу із-за забрудненої води у Здвижі, яку місцеві жителі використовували як питну. Для вирішення цієї проблеми була зібрана комісія із членів макарівського санітарного опікування. У результаті довгої дискусії було вирішено: «Вследствие того, что количество воды, подаваемой артезианским колодцем в м. Макаров крайне недостаточно для удовлетворения местных нужд, а простые колодцы находятся в большинстве случаев в неисправном
виде, санитарное попечительство постановило: … временно разрешить брать воду из р. Здвиж населению, несмотря на плохое ее качество, с 8 марта с.г. (1916 – авт.) сообщить о крайне неблагополучном состоянии Макарова в смысле водоснабжения и просить губернскую и уездную земскую управу, гидротехническую военную комиссию принять самые экстренные меры к улучшению водоснабжения и устроить 6 новых колодцев в Макарове и ремонт существующих».

У 1919 р. в Макарові розгорілася чергова епідемія висипного тифу. Оскільки із-за постійних бойових дій повноцінного медичного закладу у містечку не було, то завдання боротися з хворобою було покладено на представників революційного комітету.

Лише у 1921 р. почало покращуватися медичне обслуговування у Макарові, коли повноцінно запрацювала волосна лікарня, яка у 1923 р. з перетворенням волості на район стала називатися районною.

У 1925 р. в районній лікарні працювало 2 лікарі, у 1928 р. – 4 лікарі, а в 1939 р. – 10 лікарів.

Лікарня розташовувалася на околиці містечка в двоповерховій дерев’яній будівлі, яку легенди пов’язують з родиною Тупталів.

У 1923 – 1937 роках в Макарові хірургом працював Йосип Генштейн, який будучи головним лікарем добився розширення районної лікарні до 10 лікарів та 50 ліжок на стаціонарі. Про нього в Макарові говорили: «З добрим серцем і золотими руками».

У 1937 – 1940 роках лікарню очолював хірург Сіваков, якого у 1940 році було мобілізовано у діючу армію, а на його місце призначено Марчевського.

У 1930-х рр. в Макарові була відкрита районна аптека та ветлікарня. Крім того, у містечку працювала районна медична амбулаторія.

22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз. І уже в середині липня Макарів був окупований нацистами.

У Макарові гітлерівцями було утворено районну управу, яку очолив М. Волощенко. Згідно з окупаційним розпорядженням у складі районної управи було утворено відділ (інспектуру) охорони здоров’я. Проте, на жаль, не вдалося відшукати в архівних документах, хто очолював вище згадуваний відділ.

За ініціативи відділу охорони здоров’я у Макарові частково відновили роботу медичні заклади. У містечку працювали районна лікарня та районна аптека. Мешканцям Макарова медичну допомогу надавав лікар О.Д. Петриченко, який повернувся з полону. Завдяки німецькому стрептоциду та сульфідину, які в той час діяли магічно, багатьох молодих людей він врятував від вивезення на примусові роботи до Третього райху, даючи їм фіктивні довідки про незадовільний стан здоров’я. Ще тривалий час після війни біля подвір’я Петриченка збиралися валки возів з хворими людьми – таку славу талановитого лікаря він здобув.

У листопаді 1943 р. гітлерівці були вигнані з Макарова, де розпочинаються відбудовчі процеси.

Відновив свою діяльність Макарівський районний відділ охорони здоров’я, який очолила фронтовий лікар А. Шоффа. Згодом вона буде працювати дерматологом у місцевій лікарні.

У приміщенні лікарні розташовувався військовий шпиталь. Усі палати було заповнено пораненими. Не було лікарів, не вистачало і середнього медперсоналу. До того ж у грудні 1943 року лікарня згоріла вшент.

15 січня 1944 р. у Макарові було відкрито інфекційну лікарню. У травні 1947 р. при Макарівській медамбулаторії відкрито рентген-кабінет. У 1946 р. на краю селища, на місці згорівшої лікарні, розпочинається будівництво одноповерхових будинків поліклініки, інфекційного, пологового, хірургічного та терапевтичного відділень.

У 1950 році будівництво було оголошено народним. На будівельні роботи закликали всіх мешканців Макарова.

У 1951 р. райлікарню очолив енергійний керівник, лікар Б.І. Денисюк, який у грудні 1953 р. повністю завершив будівництво лікарні. В експлуатацію було введено 6 відділів.

Весь період будівництва (1946–1953 рр.) районна лікарня розташовувалася в с. Копилів в приміщенні маєтку М. фон Мекка. До 1951 р. очолював лікарню хірург Й. Легедза. З ним працювали кваліфіковані фахівці: акушер-гінеколог Р. Сатаєва, хірург М. Тимошенко, терапевти В. Чукаловський, Н. Денисова, інфекціоніст А. Лупишко, педіатр Винокур, терапевт Голяковська, операційна медична сестра Г. Онищук, медсестри Г. Новик та К. Шитенкова.

У цей час у Копилові впроваджував у практику свій лікувального охоронний режим відомий лікар, письменник Павло Бейлін. Досвід роботи на Макарівщині він опише у повісті «Найдорожче».

З 1954 р. по 1964 р. лікарню очолює хірург К. Зубков, який в місцевій лікарні здійснив вшивання м’язів серця пораненому трактористу Петру Лащевському і той вижив. Цю операцію детально описав в розділі «Серце і скальпель» своєї книги «Живи, людино» заслужений діяч наук України, професор М. Колонійченко.

Костянтин Зубков був не лише талановитим хірургом, а й умілим керівником і добрим господарем. Це при ньому на території лікарні виріс прекрасний парк з фонтанами, де бігали білочки і плавали лебеді в штучному озері. Зубков був освіченою людиною, володів 8-ма мовами, йому не потрібен був перекладач, коли лікарню відвідували численні закордонні делегації.

На початку серпня 1954 р. став до ладу новий хірургічний корпус Макарівської районної лікарні, в якому крім всіх основних приміщень було 2 спеціальні палати лікування сном, оснащені спеціальним освітленням, акваріумами із золотими рибками.

У 1956 р. на базі районної лікарні починає готувати кадри фельдшерів, акушерок, медичних сестер Макарівське медичне училище, яке очолив хірург Микола Книр.

1 лютого 1958 р. в Макарові було створено протитуберкульозний диспансер шляхом об’єднання туберкульозного пункту Макарівської районної лікарні з Червоногірською туберкульозною лікарнею. 30 липня 1958 р. при Макарівській районній лікарні було відкрито дитячу молочну кухню. 27 січня 1960 р. було введено в експлуатацію новозбудоване приміщення районної аптеки. А 11 березня 1960 р. відкрито ветаптеку.

З 1962 р. лікарня стала базою передового досвіду Всесвітньої організації охорони здоров’я і відомою в багатьох країнах світу. Її відвідували численні закордонні делегації з країн Європи, Африки, Америки, Азії. Ось що записав у Книгу відгуків і пропозицій О. Гелен Мартікайнен – представник Всесвітньої організації охорони здоров’я ООН 17 жовтня 1962 р.: «За дорученням учасників семінару Всесвітньої організації охорони здоров’я з 40 країн висловлюю захоплення величезним досягненням працівників Макарівського центру здоров’я, побачене в цій лікарні перевищило усі наші сподівання. Висока культура медичного обслуговування в сільській місцевості нас просто вразила». Подібні відгуки залишили в книзі генерал Чакраварті – міністр охорони здоров’я штату Бенгалі (Індія), Чарльз Паттон – президент американської асоціації стоматологів, О. Лякамбр – представник міністерства охорони здоров’я Франції, американський письменник Тольд.

У цей час колектив лікарні поповнили висококваліфіковані фахівці: хірурги І. Мишечкін, Д. Стовбун, Л. Стовбун, М. Ковалик, акушери-гінекологи З. Платонова (Жохова), В. Туз, М. Тимошенко, М. Костянтиновський, терапевти Г. Федченко, Н. Денисова, П. Тихомирова, М. Остаповський, інфекціоніст А. Зубкова, рентгенолог М. Цимбалюк, лор В. Безугленко та інші. У лікарні працювало 42 лікарі та 82 медичні сестри. Стаціонар налічував 150 ліжок.

12 липня 1967 р. поблизу цегельного заводу закрито фельдшерсько-акушерський пункт. 29 травня 1969 р. санітарно-епідеміологічне відділення було від’єднано від Макарівської районної лікарні та перетворено в Макарівську районну санітарно-епідеміологічну станцію.

У 1974 р. районну лікарню очолив завідувач хірургічним відділенням Казимир Журавський. Він приділяв велику увагу вихованню та навчанню лікарів, медичних сестер. У райлікарні впроваджується урологічна, анестезіологічна служба, розширюється діапазон хірургічних втручань.

В 1977 р. – побудована нова 3-х поверхова поліклініка на 250 відвідувачів. 30 вересня 1985 р. було прийнято в експлуатацію розширений хірургічний корпус Макарівської ЦРЛ на 26 ліжок.

У 1986 р. головному лікарю К. Журавському присвоєно звання заслуженого лікаря України.

У 1988 р. побудовано 5-ти поверховий лікувальний корпус на 240 ліжок.

А далі були роки незалежності України та численні медичні реформи. Про історію медичної справи у цей період йтиметься у окремому дослідженні.

Раніше ІА “MKV” писало, про діяльність Павла Бейліна на Макарівщині.

Найактуальніша інформація та новини Макарівщини в нашому Telegram-каналі та у фейсбуці