До останнього в лавах захисників: героїчна історія механіка-водія Миколи Цюрика
17 Травня, 2025
Разом — до Перемоги!
21 Травня, 2025
Майже півстоліття вона була серцем Макарівської школи, джерелом знань та мудрості для сотень учнів. 20 травня 2025 року свій 85-річний ювілей святкує Лідія Григорівна Носова – Вчителька з великої літери, чиє життя є яскравим прикладом безмежної відданості обраній справі.
Лідія Григорівна Носова народилася 20 травня 1940 р. в с. Ружин Житомирської області. Вона була останньою, п’ятою, дитиною в сім’ї.
Дитинство…
Батько, Григорій Іванович Молявчик (1905 р.н.), уже через рік після народження доньки став учасником німецько-радянської війни. Служив в кавалерії. Додому повернувся аж у 1948 році.
За спогадами Лідії Григорівни у батька було дуже багато нагород, але коли його хоронили, то поклали всі до труни.
Мати, Прасковія Семенівна Брамірська (1908 р.н.), всю війну з доньками та сином провела в окупації на Житомирщині.
Все повоєнне дитинство родини Молявчиків пройшло в Ружині. Діти були між собою дружніми. Але найтісніші зв’язки у Лідії Григорівни склалися з братом Олександром. Вони навіть по війні в один клас ходили, оскільки брат не захотів йти в школу без молодшої сестри. У школі Лідія Григорівна була найменшою, але її не ображали, адже всі знали брата Олександра. А він завжди захищав та підтримував молодшу сестру.
Одного разу, коли вчителька захворіла, урок довірили вести Лідії Молявчик. Всі однокласники, навіть невгамовні, 45 хвилин відсиділи тихо, адже боялися брата Олександра. Але й урок Лідія провела цікаво. І саме після цього, за її словами, іншого шляху, крім вчительського, уже не було.
До Макарова…
Після закінчення школи з 1957 по 1958 роки працювала піонервожатою в селах Бистрик та Топори.
У 1959 р. вступила до Бердичівського державного педагогічного інституту на факультет підготовки вчителів молодших класів. Саме у м. Бердичів познайомилася з Георгієм Носовим.
Одружилися 30 квітня 1962 р. А 2 березня 1963 р. у родині Носових народилася дочка Наталія. Під час навчання дочка знаходилася у будинку дитини, і молода мама між заняттями бігала туди годувати Наталію.
«… Я хочу сказати своїм батькам багато слів вдячності. Я знаю, що була очікуваною дитиною від палкого кохання. Мамочка я щиро вдячна тобі за своє дитинство, яке пройшло в с. Ружин. Моє дитинство були чудове, веселе, безтурботне. І досі пам’ятаю рибалку з татом на рідній річці Роставиця. Пробач мене мама за те, що не слухала тебе, за те що додавала сивини на твоє волосся…», – згадує Наталія.
Після закінчення навчання Лідія Григорівна була направлена працювати в школу с. Ставище на Житомирщині. А потім – у с. Мостище Макарівського району. Згодом вона була переведена на роботу до школи у Макарів. Містечко сподобалося подружжю Носових і вони вирішили тут оселитися. Спочатку жили на зйомних квартирах. Було важко, але і радості було вдосталь. 28 лютого 1966 р. у подружжя Носових народилася друга донька Ксенія, яку близькі називають Оксанка.
«Коли мама була вагітна мною, то чекали сина Вадима. І говорять, що старша сестра Наташа ще довго мене називала Вадіком. Мама Ліда ти для найкраща мама на землі. Ми тебе любимо і хочемо, щоб ти завжди була поруч. Саме завдяки мамі я закохалася в Закарпаття і навіть зараз їжджу відпочивати лише туди…», – згадує Ксенія.
Сестри Наталія та Оксана, незважаючи на різний темперамент, завжди жили дружно. Наталка – швидка та амбіційна, а Оксанка – спокійна та врівноважена.
Маючи двох маленьких діточок, подружжя продовжувало працювати. Лідія Носова працювала вчителькою, співала у місцевому хорі та грала у театральному гуртку під керівництвом Германа Черешньова. Георгій Носов працював водієм у місцевому автопарку. Незабаром подружжя Носових отримує нову трьохкімнатну квартиру на вулиці Кочубея. І в цей щасливий момент Лідія та Георгій вирішили втретє стати батьками. 20 вересня 1975 р. у подружжя народжується третя донька – Олеся (зараз вона мешкає в Росії). Лідія Григорівна працює при місцевому Будинку культури викладачем, керівником дорослого та дитячого вокальних колективів. Вона має звання «Заслужений працівник культури», заступник регента церковного хору.
Шкільне життя…
Працюючи у школі, Лідія Григорівна віддавалася роботі на всі 100 відсотків. Вона разом з колегами та учнями відвідала багато визначних місць: Рахів, Ужгород, Львів, Чернівці.
«…Лідія Григорівна не просто вчила нас, допомагала мудрими порадами, відчиняла перед нами двері в широкий світ знань, а наполегливо, крок за кроком прокладала стежину до самих себе, щоб кожен із її учнів засвоїв чи не найскладнішу у світі науку – вміння бути Людиною.
Скільки виважених, мудрих думок народилось у ті хвилини, коли навчала, який тернистий шлях має пройти людина до самої себе – до свого серця, до своєї душі, до свого Я. Тому й не перетворювались традиційні виховні години на повчання й докори, а були тими злетами розкрилених душ і сердець, де «музика душі звучить, бо тільки жива душа мережить шлях людини – і дитини, і сивочоголого старця – до самої себе», – згадує, випускниця 1986 року, Тетяна Яцишина.
Лідія Григорівна Носова пропрацювала в Макарівській середній школі сорок років. За цей час вона займала різні посади: піонервожата, вихователь продовженого дня, класовод молодших класів, вчитель російської мови та літератури, заступник директора з позашкільної роботи, заступник директора з навчальної роботи, виконуюча обов’язки директора школи.
«…Можна сказати, що я виріс на очах Лідії Григорівни. Зараз навіть важко оцінити її вклад в розвиток та формування мене як особистості з тими поглядами та принципами, які маю на сьогоднішній день. Для мене персонально авторитет Лідії Григорівни Носової не ставиться під сумнів. Адже це людина з великої літери, яка дала путівку в доросле життя не одному поколінню. І всі вони стали людьми, які сповідують принципи патріотизму й любові до свого рідного краю та Батьківщини, поваги до старших людей та турботи про ближнього…», – згадує учень Вадим Токар.
Озираючись назад, Лідія Григорівна з впевненістю може сказати, що у неї було стрімке життя: коханий чоловік, діти, робота, дозвілля. Але діти підростали та ставали на шлях дорослого життя.
Велика родина…
1 травня 1982 р. одружується найстарша донька Наталія. А уже через рік, 7 травня 1983 р., Лідія Григорівна вперше стає бабусею, народжується онука Юлія. За спогадами Лідії Григорівни, її щастя було просто безмежним.
«…З моєю появою ти вперше стала бабусею. Але я довго не могли говорити «бабуся», бо ти для мене була другою мамою. Ростила, допомагала та навчала. Ти моя мудра Наставниця. Бабуся заслуговуєш на найкращі та найніжніші слова, які линуть від щирого серця. Дякую Богу що ти у мене є. Залишайся ще досить довго поруч з нами. Виховуй та навчай правнуків так як виховувала нас. А ми завжди будемо втілювати всі твої мудрі поради та настанови в житті…», – згадує онука Юлія.
31 серпня 1985 р. одружується середня донька Оксана. А через кілька місяців родина Носових переїжджає у нову чотирьохкімнатну квартиру на вулиці Проектній.
5 травня 1986 р. Лідія Григорівна вдруге стає бабусею. У доньки Оксани народилася онука Вікторія. І від цього часу у Лідії Григорівни почалися нові клопоти. Тепер потрібно було допомагати донькам виховувати онуків, дітям будувати нові будинки.
30 грудня 1991 р. Лідія Григорівна втретє стала бабусею. У доньки Наталії народилася онука Тетяна. Це була уже шоста дівчинка у родині Носових.
1994 рік у житті Лідії Григорівни був насиченим на події. 13 квітня у доньки Наталії народилася третя дитина. І знову дівчинка (!). Четверту онуку назвали Анюта. 18 червня одружилася наймолодша донька Олеся. Влітку родини Наталії та Оксани перейшли жити у власні будинки. А восени у доньки Оксани народився хлопчик. Першого онука назвали Артем.
30 січня 1995 р. у родині Олесі народжується дівчинка. Це уже була шоста онука, яку назвали Людмила.
У 1997 р. родина Носових розмінює свою багатокімнатну квартиру на приватний будинок для себе і на однокімнатну квартиру для родини доньки Олесі. Де б не мешкала Лідія Григорівна, там завжди панувала дружня атмосфера з сусідами.
Незабаром Олесина родина переїхала мешкати в Ханти-Мансійський край. Де живуть і зараз. А материнське серце плаче кожного дня, що наймолодша донька перебуває так далеко від батьківського будинку.
3 серпня 2004 р. донька Олеся народила другу дівчинку. Сьому онуку назвали Богданкою.
Восени 2006 р. коханий Григорій захворів, а 12 лютого 2007 р. він помирає. Важко переживала втрату чоловіка. Сум та туга прийшла в родину Носових, але близькі, рідні, сусіди та друзі підтримала Лідію Григорівну в цю важку для родини хвилину. Життя на цьому не закінчувалося. І на зміну поганому завжди приходить хороше. 17 листопада 2007 р. одружується онука Вікторія.
Прабабуся…
І знову в родині Носових лунає веселий дитячий сміх. 30 квітня 2009 р. Лідія Григорівна стає прабабусею. В онуки Вікторії народжує правнучка Машуля. Виховуючи онуків та правнучку, Лідія Григорівна не могла залишити свою улюблену роботу. Вона переходить працювати вчителем молодших класів у Маковищанську середню школу.
29 червня 2010 р. Лідія Григорівна вдруге стала прабабусею. В онуки Юлії народилася правнучка Варварка. 29 січня 2011 р. одружується онука Тетяна. А 1 червня 2011 р. у неї народжується син Іван. Лідія Григорівна втретє стала прабабусею.
7 січня 2012 р. наймолодша донька Олеся народжує сина Єгора. Це восьме внученя Лідії Григорівни. Бабуся не хотіла залишатися осторонь такої події і поїхала до доньки Олесі на Далекий Схід.
29 грудня 2012 р. онука Вікторія народжує сина Макара. Лідія Григорівна вчетверте стала прабабусею.
25 січня 2015 р. онука Тетяна народила доньку Тетяну. Лідія Григорівна вп’яте стала прабабусею. А ще через півтора року, 8 вересня 2016 р., Тетяна народжує двійню: Наталочку та Павлика.
Три доньки, вісім онуків, семеро правнуків на сьогодні у Лідії Григорівни. У її родині п’ять хлопців та тринадцять дівчат. Усім намагається приділяти час Лідія Григорівна, ні про кого не забуває. Якщо потрібно, то і з маленькими правнуками посидить, а з старшими ще й уроки зробить. А для дочок та внуків з радістю почистить рибу та гриби (це її улюблена справа). А якщо потрібно, то і після полювання зятів приготує впольоване.
Лютий 2022 року…
На жаль довелося в розмірене життя Лідії Григорівни вносити зміни у березні 2022 року. Лідія Носова разом зі своєю родиною виїхала з Макарова на батьківщину у Ружин. Аде і там не могла сидіти склавши руки.
Дочка Наталя на Житомирщині пекла хліб для військових, вся родина різали клаптики, а Лідія Григорівна плела з них коврики для військових.
Весною 2022 року Лідія Григорівна повернулася до Макарова, де і нині святкує всій 85-річний ювілей в колі великої дружньої родини.
Нині жодного дня не буває спокійно у будинку Лідії Носової. То друзі, то сусіди, то рідні, то вдячні учні заходять в гості за спілкуванням та порадою до цієї мудрої людини. Але головна радість для ювілярки це правнуки, яким потрібно передати всій життєвий досвід.
Раніше ІА MKV писали про Володимира Барана, вчителя з Пашківки
Найактуальніша інформація та новини Макарівщини в нашому Telegram-каналі та у фейсбуці
