Втрачені Захисники. Дмитро Левківський – обороняв Макарів

Понад 40 бійців 95-ї окремої десантно-штурмової бригади полягло на Макарівщині під час фази активних бойових дій у лютому – березні 2022 р. Одним з найтрагічніших днів для десантників стало 7 березня 2022 р. Близько 20 бійців загинуло того дня у Макарові. І сьогодні наша розповідь про Дмитра Левківського, який став на захист Макарова та загинув 7 березня 2022 р.

Дмитро Миколайович ЛЕВКІВСЬКИЙ народився 5 листопада 1995 року в селі Білка Овруцького (нині Коростенського) району Житомирської обл.

Росли як близнюки…

Дмитро був наймолодшим сином у родині. Ріс разом з двома старшими сестрами Олею та Валею. Хлопець був добрим, спокійним, працьовитим, постійно допомагав матері по господарству.

Сестра Валя про брата згадує: «Оскільки різниця між нами була лише рік, то ми росли як близнюки. Все робили разом. Хоч Дмитро і ходив до меншого класу, але завжди допомагав з уроками. Усім, що мав завжди ділився з сестрами» З 1 по 5 класах навчався в Білчанській неповній середній школі.

З 6 по 9 клас навчався в Левковицькій неповній загальній школі. Вчився добре. Найбільше подобалися уроки фізичного та трудового виховання. Після закінчення 9-го класу, вступив в Овруцький професійний ліцей, де отримав диплом за спеціальністю «електрик».

Строкова служба у морській піхоті

Весною 2014 року був призваний до лав Збройних Сил України. Строкову службу проходив у лавах 36-ї окремої бригади морської піхоти. Через три місяці служби підписав контракт та був переведений на службу в 137-й окремий батальйон морської піхоти. У 2016 році Дмитро з побратимами був направлений в зону АТО. Брав участь у позиційних боях на сході України під Маріуполем. Мав поранення.

Родина

Зі своєю майбутньою дружиною Аліною зустрічався ще зі школи 6 років. У 2017 році вони створили сім’ю. У подружжя народилося двоє діточок: син Тарас (2018 р.н.) та донька Уляна (2020 р.н.).

Після закінчення контракту, у 2020 році, Дмитро демобілізувався і повернувся у рідне село. Разом зі своєю родиною Дмитро оселився в Овручі. Влаштувався на роботу. Але згодом повернулися до Левковичів.

Війна…

У перший же день повномасштабного вторгнення Дмитро добровольцем поїхав до військкомату у Овруч. Потім йому дали час щоб зібрати речі. Перед від’їздом Дмитро міцно обійняв дружину та дітей й сказав, що все буде добре і він повернеться.
Також Дмитро заїхав попрощатися до матері і сестер. За словами матері, відчуваючи біду, син тричі повертався до хати попрощатися з нею.

Потім Дмитро з двома друзями Володимиром та Денисом найняли машину і поїхали в Житомир в розташування 95-ї бригади. Молодший сержант Дмитро Левківський був призначений командиром інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти.

Наприкінці лютого 2022 року хлопці отримали наказ рухатися на Макарівщину. Дмитро намагався підтримувати зв’язок з рідними. Одного разу коли дзвонив до дружини то сказав ,що це зовсім не те що він бачив під Маріуполем.
2 березня 2022 року Дмитро дзвонив дружині з під Брусилова на Житомирщині.

Востаннє Герой дзвонив Аліні 6 березня о 15.00 і сказав родині, що ситуація дуже важка. Також Дмитро попросив дружину з дітьми виїхати з України. І, мабуть, відчуваючи небезпеку відразу подзвонив старшому брату Аліни і сказав щоб він все зробив для того щоб дівчата з дітьми негайно виїхали. І саме, коли сестри та родина Дмитра були в Латвії, на шляху до Фінляндії, їм повідомили про загибель Захисника. На жаль, у дружини не було змоги та часу встигнути повернутися до України на похорон свого чоловіка.

2 березня бійці 95-ї бригади отримали завдання просуватися до Макарова на Київщині. Без сну і відпочинку десантники давали відповідь ворогу артилерією аби розблокувати Макарів і їм це вдалося. 2 березня вони уже були в центрі селищна.
«95-та мала кілька БТРів і БМП, танчиків було обмаль. Також у них був «корсарчик» і РПГ. А ще артилерія – близько шести САУ й кілька «Градиків» на озброєнні. Один взвод мав кулемети, але тільки одну стрічку зарядів, тому їм ще й довелося вибивати патрони. Усе було доволі печально. Але хлопці стояли, воювали й боролися.

Росіяни сил і засобів мали більш ніж предостатньо. А нас тут, може, й батальйону не було. Вони могли поставити свої танки й заїхати в місто колоною — і для Макарова все завершилося б», – згадує військовий, який брав участь у цих боях.

До 4 березня хлопці перебували на перепочинку біля місцевої автостанції. Але 4 березня її обстріляли, а тому довелося змінити місце розташування. 6 березня 2022 р. бійці зайшли до хлібзаводу. А 7 березня вранці, після розвідки безпілотниками, рашсити скинули на підприємство авіаційну бомбу.

На щиті…

Мама про загибель сина дізналася 9 березня 2022 року. А вже 10 березня Дмитра Левківського провели в останню земну путь в рідному селі Левковичі.

Дітки Тарасик та Улянка пам’ятають свого татуся і кажуть, що тато став їхнім Янголом-охоронцем.

У серпні 2022 р. Дмитру Левківському посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Овруч».

Захисник посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст. та медаллю «За оборону рідної держави. Макарів».

Раніше ІА MKV писало про Олександра Сая “Таксиста”, оборонця Макарівщини.

Підписуйтеся на Telegram-канал MKV — джерело актуальних новин Макарівської громади й Київщини!