Втрачені захисники. Василь Кальчук –захищав Липівку

11 березня 2022 р. у с. Липівка Макарівської громади на Київщині відбувся один з найбільших боїв періоду наступу рашистів. У результаті запеклого протистояння 14-та окрема механізована бригада втратила вбитими десять бійців. А ще двоє захисників вважаються зниклими безвісті. Сьогодні наша розповідь про полеглого захисника Василя Кальчука. Історію бійця 14-ї бригади розповіла Інформаційному агентству “MKV” сестра Героя – Катерина.

Василь Володимирович КАЛЬЧУК народився 21 березня 1991 р. у с. Новокотів Луцького району Волинської області.

ЛЮБЛЯЧИЙ СИН

У родині виховувалося 6 дітей. Василь був слухняним і люблячим сином, він ніколи не завдав прикрощів своїй матері Надії Володимирівні.

ЗДОБУТТЯ ОСВІТИ ТА ПРОФЕСІЇ

У 1997 р. пішов до 1-го класу Романівського ліцею. У 1999 р. перейшов до Затурцівської загальноосвітньої школи-інтернату. У 2005 р., після закінчення 9-го класу школи, вступив до Локачинського училища (нині – Локачинська філія Оваднівського професійного ліцею), де здобув диплом за спеціальністю «столяр».

У 2012 р. був призваний до лав Збройних Сил України. Строкову службу проходив у Севастополі.
Після демобілізації повернувся на батьківщину. Оселився у с. Підгайці Луцького району на Волині. Працював на будівництві. Василь Володимирович був хорошим спеціалістом, майстерно укладав підлогові покриття.

ТУРБОТЛИВИЙ БРАТ

Він був добрим та турботливим братом. Сестрі Катерині завжди говорив, що у нього все добре і про свої проблеми ніколи не розповідав.
Василя завжди оточувало багато друзів. Він мріяв одружитися і мати власних дітей. Однак не судилося. Всі плани змінила війна, з перших днів якої Василь пішов захищати свою країну.

ВТОРГНЕННЯ

24 лютого 2022 р. Василю Кальчуку подзвонили з сільської ради і повідомили про початок війни. Він з другом Віталієм поїхав на місце збору. Рідні намагалися відмовити його. Але він сказав, що має бути там. Хлопців з місця збору відправили спочатку в Ківерці, а потім у Володимир. Василь Кальчук потрапив до 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Солдат Василь Кальчук був старшим стрільцем 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 5-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону.

Перший тиждень хлопці проходили навчання. Потім їх було направлено в район Овруча на Житомирщину. А звідти, у березні 2022 р., вони отримали наказ виступати в напрямку Києва. Їхній шлях проходив через села Королівка та Липівка Макарівської громади.
Коли Василь дзвоним рідним, то завжди говорив, що все добре. Але вони знали, що він так просто заспокоює, а насправді нічого доброго на війні немає.
11 березня 2022 р. Василь Кальчук загинув в результаті бою під час виконання бойового завдання у с. Липівка на Макарівщині.

«НА ЩИТІ»

З 13 березня 2022 р. він був офіційно безвісті зниклим. Рідні його шукали, писала пости пошуку в різні соцмережі, дзвонили в морги.
Одного разу сестрі Катерині приснився сон. Брат Василь лежав у ямі і просив забрати його додому. Катерина проснулася і почала плакати. Потім рідні вийшли на побратимів Василя і один з них сказав, що Василь Володимирович загинув. А через три дні, після цієї розмови, рідним прийшла інформація, що Василь Кальчук загинув і похований у с. Липівка. Для родини це була велика втрата.

Василя Кальчука та його побратимів, мешканці Липівки захоронили 12 березня 2022 р. на території місцевої церкви. Лише зі звільненням Макарівщини, 6 квітня 2022 р. було проведено ексгумацію тіл. 12 квітня 2022 р. Василь Кальчук був проведений в останню земну путь у рідному селі Новокотів на Волині.

Василь Кальчук залишився в пам’яті односельчан спокійним і роботящим, вихованим хлопцем.
2 травня 2022 р. Указом Президента України солдат Василь Кальчук посмертно нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ст.
6 квітня 2023 р. Василь Кальчук посмертно нагороджений медаллю «Незламним героям російсько-української війни. Макарів».

Василь Кальчук не збудував своєї сім’ї, а віддав життя
за Україну і за наше мирне життя.

ПАМ’ЯТІ ВАСИЛЯ КАЛЬЧУКА…

Автор Леся БОНДАР

Неділя, весна, Великдень вже скоро.
В моїй Україні ой, горенько, горе!
Знов звістка лихая –
В живих вже немає…

А серце від болю мов закам’яніло,
Віддав за свободу Ти душу і тіло!
Ти лави Героїв поповнив, Козаче,
А серце з грудей виривається, плаче…

В скорботі схиляємо голови, Друже,
За мужність тобі нині дякуємо дуже!
І сумнівів в мене нітрішки немає,
Що небо найкращих таки забирає.

Пробач нас, рідненький, можливо колись
З тобою негарно якось повелись.
Пробач, що так сталось –
Життя обірвалось…

Не думалось, людоньки, ой, не гадалось,
Та клята війна, мов смерч увірвалась!
На захист країни стають її діти,
Ідуть Батьківщину свою боронити.

Стоять на сторожі вони до загину,
За волю, за долю, за Україну!
Хай вічною пам’ять і світлою буде,
Про Тебе, Герою, ніхто не забуде!…

Раніше ІА “MKV” писало про полеглого захисника Липівки Євгена Федосова, якого поховали на Алеї Слави у Харкові.

Підписуйтеся на Telegram-канал MKV — джерело актуальних новин Макарівської громади й Київщини!