Петро ПЕТРОВ-ОМЕЛЬЧУК – відомий український композитор, Голова Провідної ради Національної Ліги українських композиторів, лауреат Міжнародного конкурсу композиторів імені Карла-Марії фон Вебера, автор п’яти опер, багатьох інструментальних, кількох ораторійних, симфонічних та камерних творів.
Вся його музика – чи то опери, симфонії, ораторії чи вокально-симфонічна, чи камерно-інструментальна, чи музика для балету, хорові твори – позначена яскравою, самобутньою індивідуальністю, цілісністю та єдністю авторського стилю. Вона приваблює слухачів енергійним ритмічним пульсом, почуттям міри у виборі модних кластерних грон та гармонійних співзвуч, що не подавляють, але й не оголюють мелодійного начала, вдалим використанням регістрових тембрів, звучністю фактури. Наша розповідь про українського композитора, уродженця Макарівщини Петра Петрова-Омельчука. Його музика не лише дарує людям щастя й радість, але вчить і завойовувати їх. Вона виховує національну гордість, дає силу енергію слабким, мужність і стійкість тим, хто втратив віру, закликає до добра. З дитинства Петро одержав неоціненні уроки – духовні, громадянські, інтелектуальні.
Народився у лісах Макарівщини
Народився майбутній композитор 17 червня 1943 р. у лісах Макарівщини. У нашого земляка таке дивне місце народження, оскільки батьки у той час перебували у партизанському загоні. Згодом проживав з дідусем і бабусею в с. Липівка (нині Макарівської громади). Дід по батьковій лінії, Георгій Пєтров (походження – Болгарія) грав на скрипці, фортепіано. Працював до війни директором школи в Бучі. Розстріляний гітлерівцями у 1941 р. за доносом поліцая. Батько Володимир Пєтров був директором школи в с. Забуяння. Грав на багатьох інструментах, керував оркестром. Загинув у 1943 р.Мати (в дівоцтві Омельчук) вчителювала у с. Липівка. Померла в 1949 р. Ще у школі Петров-Омельчук створив оркестр з молоді Липівки і мав з ним виступи, на тодішніх олімпіадах, зокрема на сцені великого залу Київської державної консерваторії ім. Петра Чайковського.
– Десь із сьомого-восьмого класу почав писати музику. Навчаючись у Липівській школі, я вже керував місцевим оркестром. Я самотужки навчився записувати ноти завдяки збірнику «Самоучитель», який виходив у ті часи. Окрім того, нотної грамоти навчив багатьох мешканців Липівки, – згадує Петро Володимирович.
У 1960 р. закінчив Макарівську школу. У 1961–1962 рр. вчителював (музика, співи, малювання) у Липівській школі.
Що заслужив, те й маєш
У 1966 р. закінчив Київське музичне училище імені Р. Глієва, і вступив у Київську державну консерваторію ім. П.І. Чайковського. Вчився на композиторському факультеті у класі визначного педагога, заслуженого діяча мистецтв України, професора Анатолія Коломійця (помер у травні 1997 р.).
– Моїми учителями були професор Віталій Кирейко, Анатолій Коломієць, Мирослав Скорик, Микола Дремлюга, – говорить Петро Володимирович.
Травень 1970 р. – травень 1971 р. (одночасно з навчанням на 5-му курсі) проходив строкову службу в лавах армії. З 1971 р. працював викладачем ДШМ № 13 у Києві, обіймав посади інспектора музичних ансамблів Управління культури Київського міського виконавчого комітету. З 1977 по 1993 рр. працював директором Республіканського Будинку композиторів у Києві. У 1997 р. – викладач Київського державного музичного училища ім. Р.М. Глієра (інструментознавство).
– Як кажуть: «що заслужив, те й маєш». Загалом усе було начебто нормально. Усе рухалося, йшло своїм шляхом, – розповідає Петро Володимирович.
Опера “Опришки”
Музику почав писати у музичному училищі.
– Одним із перших моїх творів був інструментальний твір, який називався «Скерцино». І саме його виконував на вступних іспитах до Київської консерваторії, – згадує Петро Володомирович.
Потім взявся за оперу «Опришки». Робота над оперою «Опришки» тривала десять років (1971-1981 рр.). Сюжет розроблено на основі народних легенд і творів Гната Хоткевича. Автор лібрето – Петров-Омельчук. Сюжет тору – боротьба опришків під проводом Олекси Довбуша проти панів-експлуататорів у першій половині XVIII ст. Жанр – епіко-героїчна музична оповідь. Згодом, у 1994 р., композитор зробив концертну (скорочену) версію твору для радіо, назвавши її оперою-ораторією під такою самою назвою. Виконавці: диригент Святослав Литвиненко, хормейстер Віктор Скоромний, солісти: Василь Бокоч співає партію Олекси Довбуша, Надія Матвійчук – партію Звінки, хор та оркестр народних інструментів Українського держтелерадіо. Твір чекає на своє оперно-сценічне втілення.
Твори для дітей
У подальші роки створив дитячі опери «Таємничі викрадення», «Учень чарівника».
– Є у мене твори для дітей і чимало творів у різних жанрах. Із п’яти моїх опера, дві – для дітей. Крім того є й пісні для дітей, – говорить Петро Володимирович.
А ще наш земляк автор триптиха «Сторінки з фронту», музики для симфонічного оркестру, для віолончелі і камерного оркестру, струнного квартету і струнного квінтету, для фортепіано. Його музика наповнена оптимізмом, людяністю і добротою, тісно пов’язана з народно-пісенними джерелами. Проникнута мелодійністю, теплотою і ліричністю.
Визнання за кордоном
Петро Петров-Омельчук отримав визнання не лише в Україні, а й у всьому світі. У кінці 1988 р. в Дрездені відбувся Міжнародний конкурс оперно-сценічної творчості імені Карла-Марії фон Вебера – автора всесвітньовідомих опер, керівника Дрезденського музичного театру. Конкурс був закритий. Композитори надсилали партитури опер, а журі не знаючи ні імені автора, ні країни, яку він представляє, вибирало три найкращі твори. Надіслав до Німеччини свою оперу «він і вона» і Петро Петров-Омельчук. Першої премії тоді журі не присудило нікому, а ось володарем другої премії став наш земляк.
– Перемога для мне була несподіваною, але звичайно ж приємною. Дуже урочисто проходила церемонія нагородження у Дрездені, у міській ратуші. Ця пам’ятна і знаменна подія назавжди лишилася у моєму творчому житті, – згадує Петро Володимирович.
Також пієторія «Син небесний і земний» у 1996 р. здобула премію україно-американського конкурсу «Київ–Україна, Детройт–Воррен–Мічиґан–США».
Національна Ліга українських композиторів
Загалом дев’яності роки були плідними для композитора. Створенні опера «Мона», симфонічні твори « Читання Христа», «Мій хрест» на слова Василя Стуса, «Концертино-Катандо», «Фюр Блехблезер». У цей час Петров-Омельчук пише музику для ансамблів і оркестрів народних інструментів, хорів, обробляє народні пісні. А ще багато часу віддає громадській діяльності, яка допомагає відчувати пульс часу, розширює світогляд, підказує теми для нових творів. У 1992 р. було створено Національну Лігу українських композиторів. Ця творча структура об’єднує митців заради розбудови національної музичної культури, відродження нашого музичного минулого, захищає творчо-професіональні та суспільно-побутові права діячів мистецтва, сприяє вивченню і дослідженню історії та музичної спадщини України. І Головою організації у 1994 р. було обрано Петра Петрова-Омельчука.
– Мені доводиться займатися чим завгодно: і господарськими справами, і паперовою роботою, і творчим процесом. Це складно, але головне – творчий процес. Це творчість членів організації: виступи, кваліфікаційна допомога. Головна мета – вийти з результатом на люди. А для цього потрібно кошти. Звичайно, нас підтримує держава, скромно, але підтримує, дає можливість показати нашу творчість людям, – розповідає Петро Володимирович.
Своєю творчістю композитор Петров-Омельчук збагатив музичну культуру в оперному, кантатно-ораторійному та інструментально симфонічному жанрах, втіливши вагомі ідеї та створивши зокрема яскраво національні образи історичних постатей України. Творчість нашого земляка нероздільно пов’язана з рідною Україною, її історією і природою, з народною музикою. В органічному злитті цих двох начал – секрет успіху його творів. Зачарованість творчістю, віра в краще життя, любов до людей піднімають Петрова-Омельчука над невтішною прозою житейських буднів.
– У мене є така настанова: якщо я трохи попрацюю творчо, то це дуже швидко знімає з мене всілякі напруження, які б там вони не були, а якщо я довго не працюю, то відчуваю нагромадження статистичної негативної енергії, – підсумовує Петро Володимирович Петров-Омельчук.
